Разное

КВАЛІФІКОВАНИЙ ПІДБІР КАДРІВ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

В контексті реалізації адміністративної реформи, розпочатої у 2010 році Президентом України, пріоритетного значення набувають питання модернізації державної служби та підбору кадрів для роботи в органах державної влади.
Рівень професіоналізації інституту державної служби багато в чому залежить від грамотного та кваліфікованого підбору кадрів, підвищення рівня їх професійної компетентності, зокрема з урахуванням нових завдань та пріоритетів.
Одночасно пріоритетного завдання набувають питання формування ефективного та дієвого кадрового резерву, зокрема й на вищі посади державної служби.
Беручи до уваги нові сучасні тенденції розвитку державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (в умовах реалізації адміністративної реформи), організація роботи з кадровим резервом має бути кардинально переглянута, зокрема, шляхом удосконалення навчальних програм, вироблення та впровадження нових інноваційних форм підвищення рівня професійної компетентності як самих державних службовців, так і осіб, зарахованих до кадрового резерву.
Головними факторами, які визначають процес формування кадрового резерву на державній службі в зарубіжних країнах, є: рівний доступ та добровільність участі в конкурсі для включення до кадрового резерву; об'єктив¬ність і системність оцінки професійних та особистих якостей претендентів, залучених до кадрового резерву; планування професійно-посадової кар'єри цивільного службовця; гласність, доступність інформації про формування кадрового резерву на державній службі.
У Законі України «Про державну службу» формування системи кадрового резерву визначено як послідовна робота, спрямована на розвиток кадрового потенціалу, реалізацію можливостей кожного співробітника, що дає змогу здійснити підбір, розвиток, оцінку та просування кадрів відповідно до цього Закону.
До кадрового резерву зараховуються професійно підготовлені працівники, які успішно справляються з виконанням службових обов'язків, проявляють ініціативу, мають організаторські здібності й необхідний досвід роботи, успіхи в навчанні. На кожну посаду державного службовця - керівника формується кадровий резерв у кількості двох осіб, за посадами спеціалістів складаються списки осіб, які включаються до резерву з урахуванням фактичної потреби.
Основними етапами формування кадрового резерву у сфері державної служби повинні бути:
1) планування кадрового резерву на найближчий час (до 1 - 3 років) і більш далеку перспективу (до 5 років);
2) визначення обов'язкових і бажаних критеріїв до кандидатів, вивчення і добір кандидатів до кадрового резерву;
3) формування, складання списку резерву кадрів та узгодження його з вище¬стоящим керівником;
4) визначення та застосування кадрових технологій до фахівців, що зараховані до кадрового резерву (стажування, тимчасове виконання обов'язків відсутнього працівника, залучення до проведення перевірок, службових розслідувань, підвищення кваліфікації, перенавчання, навчання тощо);
5) визначення готовності осіб, зарахованих до кадрового резерву, до призначення на державні посади.
За інформацією Національного агентства України з питань державної служби, до кадрового резерву на 2012 рік на посади керівників і спеціалістів в місцевих органах виконавчої влади включено 1414 осіб, що на 8,9 % менше у порівнянні з минулим роком, у тому числі на посади голів обласних адміністрацій включено 63 особи (4,5 % від загальної кількості резервістів) на рівні минулого року, на посади заступників голів – 301 особу
(21,3 %), що на 10,7 % менше у порівнянні з минулим роком, голів районних державних адміністрацій – 1050 осіб (74,2 %), що на 7,9 % менше у порівнянні з минулим роком. Кількісні вимоги щодо формування кадрового резерву (не менше двох осіб на кожну посаду) дотримані Автономною Республікою Крим та всіма місцевими державними адміністраціями.
Аналіз поданої місцевими державними адміністраціями інформації щодо кадрового резерву свідчить про його невисоку дієвість. У 2010 та 2011 роках цей показник складає відповідно 7,8 % та 29 %. Із 169 осіб, призначених на керівні посади місцевих державних адміністрацій, з кадрового резерву в 2011 році було призначено 49 осіб (29 % від загальної кількості призначених), що на 21,2 % більше порівняно з 2010 роком (з 615 призначених осіб з кадрового резерву призначено 48 (7,8 % від загальної кількості).
Найвищий показник дієвості кадрового резерву на зазначені посади у місцевих державних адміністраціях Херсонської (80 %), Полтавській (75 %), Вінницької та Волинської (по 67 %), Миколаївської (60 %), Закарпатської, Луганської, Хмельницької та Чернігівської (по 50 %) та Харківської (40 %) областей.
Особливу увагу слід приділяти питанням формування кадрового резерву на посади вищого корпусу державної служби. У зв’язку з цим та з метою залучення найбільш обдарованих громадян до впровадження реформ у сферах державного управління Президентом України 5 квітня 2012 року було видано Указ
№ 246/2012 «Про Президентський кадровий резерв «Нова еліта нації».
Згаданим Указом визначено, що Президентський кадровий резерв формується на принципах загальнодоступності, об'єктивності, прозорості. Добір кандидатів до Президентського кадрового резерву та внесення Президентові України відповідних пропозицій здійснюється Комісією з питань Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації» на підставі рекомендацій Національного агентства України з питань державної служби (Нацдержслужба України).
На територіальні органи Нацдержслужби України покладено завдання проведення з особами, зарахованими до Президентського кадрового резерву, координаційної роботи щодо професійного розвитку, який здійснюватиметься шляхом:
 підвищення рівня професійної компетентності, зокрема, у формі професійних програм, спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, що організовуються Національною академією державного управління при Президентові України;
 підвищення кваліфікації у провідних вищих навчальних закладах України та за кордоном;
 стажування в державних органах, а також на державних підприємствах, в установах та організаціях;
 участі в конференціях, нарадах, семінарах, круглих столах, тренінгах, робочих групах з підготовки проектів програм, нормативно-правових актів тощо.
Отже, реформування інституту державної служби в Україні потребує особливої уваги відносно питань формування та розвитку кадрового резерву. На сьогодні це питання досить чітко визначено у нормативно-правовому полі, зокрема Законі України «Про державну службу», постановах Кабінету Міністрів України від 28.02.01 № 199 та від 21.02.07 р. № 272.
Національним агентством України з питань державної служби здійснюється робота щодо розробки нових інноваційних підходів роботи з кадрами та особами, зарахованими до кадрового резерву, що має включати, зокрема, комплекс заходів з підвищення рівня їх професійної компетентності, з урахуванням того, що найбільш ефективними є ті навчальні програми, що припускають поєднання різних форм і методів подачі матеріалу. Їх вибір залежить від специфіки роботи слухачів, існуючих індивідуальних та корпоративних потреб, оснащення робочих місць технічними засобами і багатьох інших чинників.

Матеріали прес-служби Нацдержслужби України

Стан дотримання законодавства під час утримання осіб у Суходільській виправній колонії № 36
У діяльності органів прокуратури особливе місце займає нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Так, прокуратурою міста у квітні – травні 2012 року за участі спеціалістів органів охорони здоров’я, санітарно-епідеміологічної служби, Краснодонського РВ МНС, держпромнагляду проведені перевірки у Суходільській ВК № 36 щодо матеріально-побутового, медико-санітарного забезпечення, та охорони праці засуджених.
Під час вказаних перевірок встановлені порушення щодо матеріально-побутового забезпечення засуджених осіб, пожежної безпеки та охорони праці.
Виявлені під час перевірки порушення прокуратурою міста опрацьовані, та з метою їх усунення та притягнення до відповідальності винних посадових осіб, прокуратурою міста внесено подання на ім’я начальника Державної пенітенціарної служби України у Луганській області.
Також, прокуратурою міста під час здійснення нагляду щодекадно проводяться перевірки у ізоляторі тимчасового тримання Краснодонського МВ ГУМВС України у Луганській області. Під час перевірок у 2012 році прокуратурою міста встановлювались порушення щодо режиму утримання осіб, та з метою їх усунення вжиті заходи прокурорського реагування, та до дисциплінарної відповідальності притягнуто 1 службову особу Краснодонського МВ ГУМВС України в Луганській області.

Порядок застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до статей 81 і 82 Кримінального кодексу України застосовуються суддею районного (міського) суду за місцем відбуття покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням, відбуванням покарання, і спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх і умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, застосовуються суддею військового суду гарнізону за місцезнаходженням засудженого за поданням командування дисциплінарного батальйону.
Зазначені подання розглядаються судом в десятиденний строк з моменту надходження їх до суду без витребування судової справи з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.
При розгляді судом спільного подання органу, що відає виконанням відбуванням покарання, і спостережної комісії служби у справах неповнолітніх суд повідомляє їх про час і місце розгляду цього подання.
Так, протягом 3 місяців 2012 року Краснодонським міськрайсудом умовно-достроково звільнено від відбування покарання 14 осіб (ст. 81 КК України), які утримувались у Суходільській виправній колонії № 36, а також 2 особам (ст. 82 КК України) замінена невідбута частина покарання більш м’яким, а саме на виправні роботи.
Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування покарання або заміні невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, розгляд повторного подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини, до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених — не раніш як через шість місяців.
На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.
У разі подання прокурором апеляції виконання зазначеної постанови зупиняється.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України) може бути здійснене тільки судом.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, якщо засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким здійснюється судом відповідно до статті 82 КК України стосовно осіб, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення і підтвердив це своїми реальними діями: коли він зразковою поведінкою і чесним ставленням до виконання покладених на нього обов'язків довів своє виправлення.
До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. До осіб, яким покарання замінено більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 КК України.
Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до по'карання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого покарання.
При заміні невідбутої частини позбавлення волі виправними роботами вони призначаються в межах строків, установлених законом для цих видів покарання, і не повинні перевищувати невідбу-того строку позбавлення волі.
Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від покарання або заміні невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, розгляд повторного подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі злочини, до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених — не раніш як через шість місяців.

НА ШЛЯХУ НОРМАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ» (НОВА РЕДАКЦІЯ)
З метою реалізації нового Закону України «Про державну службу», на виконання Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада», затвердженого Указом Президента України від 12.03.2012 № 187/2012, та Плану організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 28 лютого 2012 року, Нацдержслужбі України необхідно розробити та затвердити 11 порядків та розробити 11 проектів постанов Уряду.
Для реалізації цих завдань у Нацдержслужбі України було створено робочі групи, до яких було залучено фахівців профільних міністерств та відомств, експертів недержавних організацій, представників проектів технічної допомоги.
На сьогодні розроблено 9 проектів наказів та 2 проекти постанов Уряду, а саме:
Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби;
Порядок ведення особових справ державних службовців;
Типове положення про службу персоналу держаного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату;
Типовий порядок оцінювання службової діяльності державних службовців;
Порядок підвищення рівня професійної компетентності державних службовців;
Про затвердження Порядку визначення вимог до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посад державної служби груп II, III, IV і V в органі державної влади, органі влади Автономної Республіки Крим;
Про затвердження Положення про порядок стажування державних службовців;
Про затвердження Типових правил внутрішнього службового розпорядку;
Про порядок надання медичного висновку у зв’язку з неможливістю виконання державним службовцем службових обов’язків за станом здоров’я;
Про затвердження Порядку відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної або додаткової відпустки;
Про внесення змін до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

МАГІСТРАТУРИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ –ВАЖЛИВА СКЛАДОВА СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ

ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Становлення демократичної, правової, соціальної держави, розвиток громадянського та інформаційного суспільства, європейська інтеграція України, проведення політичної, адміністративної та економічних реформ потребують, щоб компетентність, професіоналізм і лідерство відігравали провідну роль у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Новий Закон України «Про державну службу» утверджує вимоги високого рівня професійної компетентності осіб, здатних забезпечити результативну роботу органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Лише фахівці, які мають належну професійну підготовку, спроможні ефективно реалізовувати поставлені перед ними завдання. Тож поступальний рух українського суспільства до затвердження європейських стандартів якості життя, вимагає якісно нового підходу до комплектування органів державної влади та органів місцевого самоврядування висококваліфікованими фахівцями відповідно до сучасних вимог управлінського процесу.

Кузнею кадрів з формування професійно-компетентних, творчо-iнновацiйних управлінців нової генерації, для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, є мережа навчальних закладів, що включає Національну академію державного управління при Президентові України, її регіональні інститути у м.м. Дніпропетровську, Львові, Одесі, Харкові та 28 вищих навчальних закладів ІVрівня акредитації, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями галузі знань «Державне управління». У 2012 році дев’ятнадцять закладів здійснюють зазначену підготовку за державним замовленням, решта – на умовах контракту.

Переважна більшість вищих навчальних закладів вже має значний досвід підготовки магістрів за спеціальністю «Державна служба», інша  частина тільки розпочала таку підготовку.

Упродовж існування магістратур державної служби, ними було підготовлено більше 15 тис. фахівців, які на сьогодні займають ключові пости в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

За останні п’ять років було підготовлено 12 тис. 091 магістр державної служби, у тому числі:

- за денною формою навчання за державним замовленням – 1819 осіб;

- за заочною формою навчання за державним замовленням – 7822 особи;

- за денною формою навчання на контрактній основі – 941 особа;

- за заочною формою навчання на контрактній основі – 1509 осіб.

Вищі навчальні заклади готують магістрів «Державної служби» за 40 спеціалізаціями, серед яких найбільш популярними є:

- «Адміністративний менеджмент» - загальна кількість підготовлених магістрів за спеціалізацією становить 4102 особи;

- «Економіка» - 2219 осіб;

- «Територіальне управління та місцеве самоврядування» - 990 осіб;

- «Соціальна сфера» - 656 осіб;

- «Правове забезпечення» - 642 особи;

- «Кадровий менеджмент» - 327 осіб;

- «Управління державними інституціями» - 239 осіб;

- «Регіональне управління та місцеве самоврядування» - 239 осіб;

- «Державне регулювання АПК» - 234 особи;

- «Економічна політика» - 181 особа;

- «Бюджет і фінанси» - 188 осіб.

Найбільш потужними по кількості підготовлених магістрів за спеціальністю «Державна служба» є Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, загальна кількість підготовлених магістрів сягає 4372 особи, що становить 28,9 % від загальної кількості підготовлених спеціалістів державної служби за всі роки існування магістратур «Державна служба». Харківський національний економічний університет підготував 1710 осіб, що складає 11,3 % від загальної кількості підготовлених магістрів за спеціальністю «Державна служба», Тернопільський національний економічний університет підготував 1680 фахівців, тобто 11,1 %, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля підготував 1560 осіб, що складає 10,3 %, Київський національний економічний університет підготував за спеціальністю «Державна служба» 786 осіб, що складає 5,1 %. Отже, питома вага зазначених 5 вищих навчальних закладів у підготовці фахівців для органів державної влади та органів місцевого самоврядування досить значна і становить 66,7 %. Решта, 23 вищих навчальних закладів, разом за звітний період підготували 5017 фахівців, що становить 33,3 % від загальної кількості.

Потужній освітній та науковий потенціал вищих навчальних закладів, які готують фахівців за спеціальностями галузі знань «Державне управління» забезпечують більше тисячі науково-педагогічних і наукових працівників, із них 51 доктор наук з державного управління, 138 докторів наук інших галузей знань, 92 кандидати наук з державного управління та 416 кандидатів наук інших галузей знань.

До навчального процесу щорічно залучається близько 260 вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі державного управління, досвідчених керівників, у тому числі вищі посадові особи держави.

З метою актуалізації існуючої навчальної системи та навчальних програм вищі начальні заклади, які готують фахівців для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування постійно підтримують зв'язок з багатьма країнами світу, що сприяє використанню світових здобутків державного управління.

На сьогодні вищезазначені навчальні заклади готуються до вступної кампанії 2012 року. Проводяться Дні відкритих дверей, де кожному бажаючому надають роз’яснення щодо умов вступу на спеціальності галузі знань «Державне управління». По всій Україні відбуваються наради - семінари за участю представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та представників вищих навчальних закладів з обговорення основних аспектів прийому на навчання, бо основною вимогою до вступників-2012, є практичний досвід їх роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.Порядок прийому на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю «Державна служба» галузі знань «Державне управління» та працевлаштування випускників затверджений відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 789.

Комплексний підхід до забезпечення якісної складової вступників здійснює Національне агентство України з питань державної служби, зокрема, проводиться постійний моніторинг роботи магістратур державної служби, працевлаштування випускників тощо.

Розроблено нові форми вивчення потреб органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо направлення на навчання працівників. Напрацьовуються чіткі механізми  відповідальності органів державної влади, особи, яка навчалась та вищого навчального закладу, який здійснював підготовку фахівця щодо збереження робочого місця особи, яку направлено на навчання. Тобто, на час навчання, посада працівника, якого направлено на навчання за денною формою та за державним замовленням не вважається вакантною і може займатись іншою особою лише на умовах строкового договору.

Орган державної влади та орган місцевого самоврядування зобов’язані надати випускнику, якого направили на навчання, посаду не нижче тієї, які він займав до вступу та можливість реалізації переважного права на просування по службі.

Ці та інші новітні підходи до вирішення проблем підвищення фахового рівня державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування відповідають вимогам, які неодноразово проголошував Президент України, «що розбудова української державності потребує сучасної підготовки нових управлінських кадрів», тож всі, хто відчуває у собі поклик до служіння державі та має досвід роботи у державних органах та органах місцевого самоврядування - спробуйте свої сили у вступній кампанії 2012 року на спеціальності галузі знань «Державне управління»!

Матеріал прес-служби Нацдержслужби України

Проект «Реформа управління персоналом на державній службі в Україні» (далі – Проект) реалізовується відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Канади (підписаний 26 травня 2008 року), фінансується Канадським Агентством з міжнародного розвитку (CIDA) та впроваджується Канадським бюро міжнародної освіти (CBIE) у партнерстві з Національним агентством України з питань державної служби.

Діяльність Проекту ґрунтується на розробленій на основі широких консультацій з державними службовцями та фахівцями у сфері управління людських ресурсів «Стратегічній рамці щодо системи управління персоналом на державній службі в Україні». Цей документ містить положення, які в значній мірі знайшли своє відображення у Стратегії державної кадрової політики на 2012 - 2020 роки, ухваленої Указом Президента України від 1 лютого 2012 року № 45.

Стратегічна рамкамістить 42 рекомендації щодо покращення управління людськими ресурсами на державній службі в Україні. На основі цих рекомендацій, з урахуванням фундаментальних необхідний дій, а також очікувань ключових зацікавлених сторін, було визначено основні пріоритетні напрями діяльності Проекту. Тож, Проект покликаний підтримувати розвиток прозорого та підзвітного врядування в Україні шляхом проведення на центральному рівні цілеспрямованих реформ системи управління людськими ресурсами відповідно до європейських стандартів (стандартів SIGMA/OECD).

Проект включає три основоположні компоненти:

·                     Професійне навчання та розвиток лідерства.

·                     Підтримка професійної та сталої державної служби.

·                     Система управління та інфраструктура.

Протягом 4-х років впровадження Проекту було проведено двісті шість (206) публічних заходів за участі близько двох тисяч чотирьохсот (2400) державних службовців в Україні.

Проект надавав рекомендацій в процесі розробки концептуальних та інших нормативних актів у сфері управління персоналом, у тому числі до проектів: Закону України «Про державну службу» (нова редакція); Положення про Президентський кадровий резерв «Нова еліта нації»; Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на 2012-2016 роки; Типового положення про кадрову службу; Концепції формування та розвитку вищого корпусу державної служби та Плану заходів щодо реалізації цієї Концепції;

Під час розробки усіх документів проводився аналіз законодавства, поточної практики та консультації із залученням державних службовців, зокрема представників кадрових служб. Так, при розробленні Дорожньої карти та Методичних рекомендацій щодо механізмів оцінювання під час добору, було проведено низку інтерв’ю. У рамках Проекту вперше на державній службі в Україні були проведені фокус-групи за участі державних службовців з метою розробки нового порядку оцінювання результатів службової діяльності (4 фокус-групи за участі 30 державних службовців з 11 ЦОВВ), підготовки проекту профілів компетентностей лідерства (4 фокус-групи за участі 33 осіб з 13 відомств) та під час вивчення потреб у навчанні та розвитку керівників І-ІІ категорії посад для розробки Програми розвитку лідерства 2011 (7 фокус-груп, в яких взяли участь 54 держслужбовців з 27 ЦОВВ). Ці документи також були обговорені під час публічних заходів, у тому числі за участі керівників кадрових служб ЦОВВ та місцевих органів влади, секретаріатів ВР та АР Крим, територіальних органів Нацдержслужби України, на міжнародних щорічних конференціях (зокрема Мережі Шкіл та Інститутів державного управління у Східній та Центральній Європі – NISPAcee, Рішельєвських академічних читаннях в м. Одеса тощо).

Важливим напрямом діяльності Проекту була підтримка розвитку спроможності кадрових служб, оскільки вони мають бути підготовлені до того, аби відігравати стратегічну роль у відомствах та слугувати основним радниками з питань ефективного управління людськими ресурсами. Крім пропозицій щодо нового типового положення про кадрову службу ЦОВВ та допомоги у модеруванні обговорень щодо цього документу, Проект провів низку інформаційних сесій та тренінгів для кадровиків.Необхідно відзначити, що за результатами ознайомлення з канадським досвідом за підтримки Проекту у 2009 році була створена Рада керівників кадрових служб ЦОВВ, і, протягом останніх років, Проект надавав допомогу Раді у плануванні її роботи, забезпечував матеріалами для обговорення тощо. Для членів Ради Проект розробив та провів тренінги «Стратегічне лідерство в управлінні людськими ресурсами на державній службі», «Методологія вивчення потреб у навчанні та професійному розвитку державних службовців», а також інформаційну сесію «Оцінювання кандидатів під час добору та просування на державній службі». Керівників кадрових служб залучали до обговорення усіх проектів документів, над якими працював Проект, а також до інтерв’ю при аналізі ситуації у тій, чи іншій сфері.

Проект надавав підтримку для розвитку інституційної спроможності Нацдержслужби України до управління персоналом на державній службі. Так, для персоналу Нацдержслужби України, Школи вищого корпусу державної служби та Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу надавалися консультації з питань найкращих практик управління людськими ресурсами та шляхів вдосконалення управління персоналом на державній службі в Україні, проводилися такі тренінги, як «Вироблення стратегічного бачення та планування», «Розробка комунікаційної стратегії», «Ґендерний аналіз в процесі розроблення політики», «Методологія вивчення потреб у навчанні та розвитку держслужбовців», «Оцінювання кандидатів на посади під час добору», «Аналіз та оцінювання робіт в організації».

Проект також підтримував участь представників Національного агентства України з питань державної служби у чотирьох навчальних візитах до Канади, у трьох міжнародних річних конференціях Мережі Шкіл та Інститутів державного управління у Східній та Центральній Європі (NISPACee); навчальному візиті до США, трьох семінарах Європейського інституту державного управління (EIPA).

За підтримки Проекту у вересні 2009 року вперше в Україні була проведена дводенна міжнародна конференції на тему: «Політична нейтральність на державній службі: від теорії до практики», в якій взяли участь керівники органів державної влади, що відповідають за проведення державної політики та функціональне управління державною службою з 14 країн світу: Вірменії, Азербайджану, Канади, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Ірландії, Італії, Латвії, Нідерландів, Польщи, України, Великобританії. Цей захід був четвертою глобальною конференцією із серії конференцій «Професія у перспективі». Попередні конференції відбулись: 2005 рік - у Нідерландах, 2006 рік –у Фінляндії, 2008 рік – у Канаді.

З додатковою інформацією можна ознайомитися на веб-сайті Проекту: http://www.ucs-hrm.org.ua/

Матеріали прес-служби Нацдержслужби України

БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ – НЕБХІДНА УМОВА УСПІШНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНІЦІЙОВАНИХ ПРЕЗИДЕНТОМ В. ЯНУКОВИЧЕМ СИСТЕМНИХ РЕФОРМ

Президент України як гарант Конституції визначив боротьбу з корупцією одним із стратегічних завдань влади. У Президентській Програмі економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» зазначено, що високий рівень корупції робить країну менш привабливою для міжнародного капіталу, а це гальмує економічне зростання і заважає виконанню завдань щодо підвищення добробуту українських громадян. Тому, одним із перших Указів Президента В. Януковича було утворено Національний антикорупційний комітет, який Президент України очолив особисто; прийнято нові антикорупційні закони («Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»), які були розроблені та внесені Президентом України як першочергові та набрали чинності з 1 липня 2011 року; схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки; розроблено та прийнято майже усі підзаконні акти з метою якісного впровадження та реалізації нового антикорупційного законодавства.
На відміну від Закону України «Про боротьбу з корупцією», який діяв в Україні з 1995 року, морально застарів та не відповідав вимогам міжнародних антикорупційних актів, щодо яких Україна взяла зобов’язання, у новому антикорупційному Законі містяться норми для здійснення низки превентивних антикорупційних заходів.
Нове антикорупційне законодавство разом із новим Законом «Про державну службу» сприятиме поліпшенню престижу та авторитету державної служби, підвищенню рівня довіри до влади, прискоренню реформаційних процесів, ініційованих Президентом України Віктором Януковичем.
Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» містить низку інноваційних положень.
У ньому значно розширено коло суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Поряд з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у тому числі Президент України, народні депутати, урядовці, судді), до суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення віднесено також посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, аудиторів, нотаріусів, експертів, арбітражних керуючих, третейських суддів, посадових осіб міжнародних організацій та інших.
Законом визначено спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції – це органи прокуратури; спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України; Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Встановлено обмеження для певного кола публічних службовців, у тому числі неправомірне сприяння фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти); неправомірне сприяння призначенню на посаду особи; неправомірне втручання у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; неправомірне надання переваги фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.
Також особам, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, заборонено безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб.
У новому антикорупційному законодавстві передбачено не тільки щорічне декларування майна та доходів службових осіб, а також декларування їх видатків. Тобто, крім відомостей про майно та доходи за рік, у декларації подають відомості про витрати, наприклад, при придбані нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів або утримання цього майна.
З метою підвищення якості відбору кандидатів на зайняття посад у державній службі, службі в органах місцевого самоврядування, а також внутрішніх справ, прокуратури, митної та податкової служби з 2012 року запроваджено комплексну спеціальну перевірку щодо цих кандидатів. Зокрема, будуть перевірятися відомості щодо: притягнення особи до кримінальної відповідальності, у тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття; факту, чи є особа піддана або піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення; достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік; наявності в особи корпоративних прав; стану здоров’я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації; громадянства; інших відомостей, вимога щодо подання яких установлена законом.
Аналіз результатів проведених спеціальних перевірок свідчить, що частина кандидатів надали недостовірну інформацію щодо: декларування доходів; перебування на керівних посадах суб’єктів господарювання; притягнення до кримінальної відповідальності; притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні діяння; дипломів про освіту.
Необхідно зазначити, що зараз, після набрання чинності Указу Президента України № 33/2012, спеціальна перевірка стала одним з найефективніших механізмів протидії корупції, що дає можливість приходу на державну службу чесних, професійних та досвідчених працівників.
Заборонено використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), а також безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб.
Новацією Закону є запровадження норм, які регламентують питання етичної поведінки службових осіб, недопущення та врегулювання конфлікту інтересів. Наразі своєрідним етичним кодексом для державних службовців є Загальні правила поведінки державного службовця. Ці правила мають силу нормативно-правового акта (затверджені наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби та зареєстровані в Міністерстві юстиції України), та містять розділ – «Врегулювання конфлікту інтересів».
З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, Законом запроваджується проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, яку здійснює Міністерство юстиції України. Результати антикорупційної експертизи підлягають обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта.
У Законі цілий розділ приділено участі громадськості в заходах запобігання та протидії корупції. Зокрема, з метою інформування громадськості про заходи щодо протидії корупції, стаття 19 Закону зобов'язує спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
Крім того, за ініціативою фізичних осіб, об'єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
Значно посилено відповідальність за корупційні правопорушення. Якщо у старому законі особи, які порушили антикорупційне законодавство, притягалися лише до адміністративної відповідальності, наразі Закон передбачає 4 види відповідальності – кримінальну, цивільно-правову, адміністративну та дисциплінарну. При цьому, відомості про осіб, які притягнуті до відповідальності за корупційні правопорушення, заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Реєстр формується та ведеться Міністерством юстиції України.
Крім того, особи, яких притягнуто до кримінальної чи адміністративної відповідальності, підлягають звільненню з відповідних посад, про що державні органи та органи місцевого самоврядування повинні інформувати Національне агентство України з питань державної служби.
Корупція є складним соціальним явищем, що вкрай негативно впливає на всі аспекти соціально-економічного та політичного розвитку держави, загрожує реалізації принципів верховенства права і соціальної справедливості, підриває основи демократії та порушує права людини. Це універсальна проблема, яка вражає усі сфери суспільного життя, а найбільше шкодить взаємовідносинам між громадянами та органами державної влади та місцевого самоврядування. Слід відзначити, що боротьба з корупцією – це ефективний інструмент модернізації державної служби. Перший крок на цьому шляху зроблено – створено правовий механізм, який відповідає міжнародним стандартам та ефективно працюватиме в умовах нашої юридичної системи в умовах сьогодення. При цьому, в першу чергу, постає необхідність запобігти проявам корупції, попередити їх. Тому наступний етап полягає в тому, щоб ознайомити всіх державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування із законодавчими запобіжниками корупції, адже незнання закону не звільняє від відповідальності за його порушення.
Запровадження нового антикорупційного законодавства разом із започаткованою реформою самої державної служби сприятиме її оновленню та підвищенню її авторитету, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому. У зв’язку з цим, головним завданням Національного агентства України з питань державної служби, як єдиного державного замовника на підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання та протидії корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування, є організація процесу кардинальної модернізації стратегії та запровадження нових ефективних форм професійного навчання посадовців та розробка відповідних методичних рекомендацій.